«Пастка для ґеймера»

Наближалося перше вересня. Усі друзі знову були разом — хто повернувся з дач, хто з більш далеких мандрів. Кілька однокласників нікуди не виїжджали з міста, хіба на вихідні. Але всі знову радо зібралися напередодні першого дня навчання у дворі поблизу школи.Петрик показував фокуси з гральними картами — свої нові досягнення за літо. Марта розповідала Софійці якісь новини про свого батька, але та слухала її неуважно, раз-по-раз позираючи на Вову. Оля ж сиділа біля Вови і тримала його за руку, наче боялася, що він кудись раптом піде. Стас розповідав Сашкові й Артемові, що знайшов новий спортивний зал, недорогий, але з усіма необхідними тренажерами. Таня і Юля про щось стиха перемовлялися. А Вася, як завжди, приніс гітару. Він співав відому пісню, яка всім подобалася: Остання битва в кам’яній фортеці —Над прірвою, під вежею старою.Лишились ті, у кого серце б’ється,І мовчки попрощались перед боєм.Плечем в плече, підперши чорні зорі,До ворога звернувши зброю й лиця,Відходили по черзі ми за обрій,Затиснувши в руках криваву крицю.Чи стане вам наснаги, менестрелі,Оспівувати наш фатальний подвиг,Мечів двобої, поглядів дуелі —Без слави, без надії й нагороди?Світ помирав, як лицар без причастя.На нас лилася стріл нещадна злива…І грала криця полисками щастя,А ворог вив, благаючи про диво.Мов тіні, просувалися потвори;Ганебна перемога — їм на подив.Сміявся я, не знаючи покори,І щит відкинув на зітерті сходи.Балада прозвучить мені на спомин.Винагорода темна і солона.Востаннє долина життєвий гомінВ мечі, у холодіючій долоні…Дівчата, слухаючи пісню, намагалися стримати сльози, а хлопці зосереджено мовчали. Пісня скінчилася, і після невеличкої паузи Вова запитав:— Чому ж так класно, га?— Пісня душевна, — висловила здогад Оля.— А мені здається, класно тому, що ми одна команда, — усміхнувся Стас. Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->