«Вітрів кут»

559

Описание

Північне узбережжя Азовського моря… Стрімкі, часто казкової краси прибережні суглинкові кручі, які тягнуться на сотні кілометрів. У сиву давнину тут кочували таври й кімерійці, скіфи й половці. Високі могили, давні городища свідчать про те кипуче життя, яке вирувало колись на узбережжі південного моря. Ще й досі з уст в уста передаються легенди та бувальщини майже про кожну приазовську балку і могилу. Незадовго до Великої Вітчизняної війни, влітку 1940 року, юні краєзнавці м. Бердянська знайшли на північному узбережжі Азовського моря скелет південного слона, єдиний у світі цілий скелет слона, який жив на півдні Європи близько мільйона років тому! Цей факт і ліг в основу повісті «Вітрів Кут». Автор повісті — працівник краєзнавчого музею — сам брав участь у розкопках скелета. Тепер ця унікальна знахідка експонується в Зоологічному музеї Академії наук СРСР у Ленінграді.



1 страница из 33
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Вітрів кут (fb2) - Вітрів кут (Бібліотечка пригод та наукової фантастики) 552K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Алексей Яковлевич Огульчанский Олексій ОгульчанськийВІТРІВ КУТ

Художник ТУРОВСЬКИЙ М. С.

НАС БУЛО ТРОЄ

Літнім ранком уздовж Адміралтейської набережної в Ленінграді йшли троє: юнак з різьбленими рисами обличчя у форменій куртці студента геологічного факультету, кремезний широкоплечий моряк у гарному капітанському картузі і білява, струнка, скромно одягнута дівчина. її великі чорні очі дивились на все з неприхованою цікавістю.

Супутники весело розмовляли, часто повторюючи: «А пам'ятаєте?..» Відразу було видно, що це після тривалої розлуки зустрілися друзі, яким було про що згадати, було про що поговорити.

Широким мостом, який гігантською дугою повис над багатоводною Невою, вони перейшли на Університетську набережну і тут зупинилися біля триповерхового будинку. На вивісці біля входу чіткими літерами на чорному фоні було написано: «Зоологічний музей».

— Невже тут? — якось розгублено промовив моряк і, окинувши оцінюючим поглядом будинок, додав: — Приміщення підхоже! Може, навіть краще, ніж у Вітровому Куті, — при цьому він хитро підморгнув своїм приятелям.

Деякий час усі троє постояли біля входу, потім несміливо переступили поріг.

В Мамонтовому залі Зоологічного музею в цей ранковий час панувало незвичайне пожвавлення. Строкатий натовп глядачів скупчився біля величезного кістяка слона. В загальній приглушеній розмові можна було розрізнити такі слова, як: «Пліоцен», «Колосаль», «Меридіоналіс», «Унікум»…

— Я впізнаю. Це він, — тихо промовила дівчина, не відриваючи погляду від кістяка.

— Це він, — підтвердив студент.

— Слона тут і не роздивишся. Натовп, — поскаржився моряк.

— Хто ці люди? — звернувся студент до наглядача залу, дідка в окулярах з позолоченою оправою.

— Делегати міжнародного з'їзду палеонтологів, — з готовністю відповів той. — З усіх країн світу. Бач, як нашим слоном милуються. Чудо природи!

— З усіх країн світу? Ото здорово! — промовив моряк і, по-хлоп'ячому зніяковівши, поцікавився: — Мабуть, забавна штука, ну, цей слон? — і чогось доторкнувся рукою до шраму на своєму обличчі.

Наглядач залу подивився на моряка так, неначе перед ним стояв малюк і питав про щось недоладне.

— Юначе, — промовив він з гідністю. — Це ж унікальний експонат, єдиний у світі.

Потім нахилився до моряка і довірливо пошепки додав:

Комментарии к книге «Вітрів кут», Алексей Яковлевич Огульчанский

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства