— Справді любиш? — спитав Юрко.
— Ти ж бачив. На життя і смерть.
— Тоді ходім…
Омем скерувала свій коробок з Початком на непроникливу заслону і через хвилину зняла його, поклала на землю і перша пішла крізь неї, мацаючи руками невидимий отвір.
Юрко і Марія, тримаючись за руки пішли за нею.
Ще тримаючись рукою за край заслони, Марія спинилась й сказала очам:
— Скажи матері і батькові, що я їх любила.
Вони перейшли невидимий поріг і вступили в гущавину лісу, де панувала причаєна, насторожена тиша. Вони мусили почати все спочатку.
Очі повільно закрились і зникли.
Кінець.
Книгу повернув українському читачеві
Роман КОНОНЕНКО, 2015
Оглавление Людмила Коваленко Рік 2245 (Утопічний роман) Книга перша І II III IV V VI VII VIII Книга друга І II III IV V VI VII VIII IX X XI Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->
Комментарии к книге «Рік 2245», Людмила Коваленко
Всего 0 комментариев