«Відважні»

5733

Описание

Весною 1943 року, в час наступу наших військ під Білгородом, дивізія, у якій перебував Олександр Воїнов, зустріла групу партизанів. Партизани з успіхом діяли в тилу ворога, а тепер вийшли на з'єднання з військами Радянської Армії. Серед них було кілька підлітків — хлопчаків і дівчаток — років дванадцяти-тринадцяти. У ті суворі роки немало підлітків прибивалося до партизанських загонів. Коли траплялася можливість, їх відправляли на Велику землю. Проте це не завжди вдавалось, і дітям доводилося ділити труднощі партизанського життя нарівні з дорослими. Найміцніші, найсміливіші і найбільш кмітливі з них ставали розвідниками, зв'язковими, брали участь у бойових операціях партизанів. Такими були й ті підлітки, яких зустрів Олександр Воїнов під Білгородом. Він записав їхні розповіді, а пізніше створив роман «Відважні», присвячений юним партизанам.



1 страница из 264
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Олександр Воїнов ВІДВАЖНІ Роман

Світлої пам'яті піонера Героя Радянського Союзу Валі Котика

Малюнки А. ТАЛЄЄВА

Розділ перший СТРАТА НА БАЗАРНІЙ ПЛОЩІ

— Хлопчику, відійди вбік!..

Дзвякнув приклад. Миколка скрикнув, впав у канаву, але зразу ж схопився на ноги, прослизнув між охоронниками і судорожно повиснув на шиї матері. Вона розпачливим рухом обняла його за худі плечі, пригорнула до своєї подертої кофти і швидко, надривно зашепотіла:

— Іди до дядька Микити!.. До дядька Микити!..

Він відчував дотик гарячих, запалених уст до свого вуха. Він майже задихався від важкого, їдкого тюремного запаху, яким за ці кілька днів просякли її одяг і волосся. Просто перед його очима бугрилася синя смуга, що перетинала її щоку від ока до підборіддя.

Хтось позаду різко крикнув:

— Припиніть це!.. Швидко!..

Чужі чіпкі руки вп'ялися в його плечі. Він скрикнув від гострого болю, але не випустив матері.

В юрбі пролунали жіночі голоси:

— Дайте попрощатися!..

— Це її син!..

Мати не відпускала його.

— Прощай, прощай, мій хлопчику!.. — шепотіла вона.

За мить поліцай вже тягнув його вбік, до юрби, з якої назустріч йому простяглися руки. Миколка не кричав, не виривався. Поліцай штовхнув його через канаву, а сам швидко попрямував до шибениці, спорудженої серед базарної площі.

Про те, що вдень відбудеться страта, в місті знали ще зранку. В оголошеннях, розклеєних на кожному розі і на стовпах, повідомлялося, що буде повішено шпигунку. Комендант міста Мейєр наказав усім жителям прийти на цю екзекуцію [1] .

Величезна площа була переповнена зігнаними сюди людьми. Взвод есесівців, утворивши замкнутий квадрат, оточував шибеницю, де під охороною конвою стояла жінка років тридцяти. Її змучене обличчя мало зосереджений і в той же час якийсь байдужий вираз. Пасмо світлого волосся вибилось з-під хустки і маяло на вітрі. Вона спокійно дивилася перед собою, заклавши руки за спину і злегка розправивши плечі.

Багато людей вже загинуло на цій шибениці, і кожного разу комендант міста Курт Мейєр наказував, щоб жителі були присутні при екзекуції.

Комментарии к книге «Відважні», Александр Исаевич Воинов

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства