«Щаслива зірка полковника Кладо»

3028

Описание

Гестапівцям вдається натрапити на слід керівника групи радянських розвідників полковника Кладо… Про двобій з хитрим і підступним ворогом, переможцями з якого виходять радянські люди, розповідає автор у повісті «Щаслива зірка полковника Кладо».  



1 страница из 102
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Ростислав Самбук ЩАСЛИВА ЗІРКА ПОЛКОВНИКА КЛАДО

Малюнки ЄВГЕНА КОТЛЯРА

Квартал, де містився пансіон фрау Вернер, оточила поліція, і Пауль Мертенс довго пояснював літньому шуцманові, чому він має пройти саме на Вальтерштрасе.

Шуцман прискіпливо вивчив його документи і лише після цього пропустив, попередивши, що слід бути обережним: пожежу в будинку, що стояв поруч з пансіоном, правда, вдалося погасити, але пан Мертенс сам мусить розуміти, що між руїнами ходити небезпечно. На розі Вальтерштрасе Мертенс зупинився.

Від сусіднього з пансіоном п'ятиповерхового будинку лишилася тільки задня стіна. А втім, цей дім не дуже цікавив Мертенса. Він ковзнув по ньому байдужим оком і мимоволі ступив крок уперед, побачивши, що сталося з пансіоном фрау Вернер. Цей двоповерховий, старої архітектури будиночок притулився до зруйнованого, і половину його пошкодило вибухом: п'ятиповерховий сусід, завалившись, підім'яв під себе ліве крило.

Пауль Мертенс пошукав очима вікно своєї кімнати на першому поверсі і не знайшов його. Стягнув рукавичку з правої руки, потер кінчик носа — це означало якщо не хвилювання, то принаймні душевне збудження. Отже, кімнату, де він мешкав, зруйновано чи пошкоджено.

Мертенс трохи повагався, оцінюючи ситуацію, і, нарешті, рушив до пансіону. Біля входу стовбичили чоловік та жінка. Ще здалеку Мертенс упізнав фрау Вернер і монтера Граупеля — вчора той лагодив вимикач у його кімнаті. Мертенс дав тоді монтерові «на чай» марку, і Граупель з власної ініціативи наростив шнур до його настільної лампи — тепер її можна було вільно пересувати по всьому столу.

Побачивши Мертенса, монтер зняв кашкета, а фрау Вернер зарепетувала:

— Яке нещастя, пане Мертенс! Ще б трохи, і від нас нічого б не залишилось!..

Мертенс спробував підбадьорити її:

— Але ж, фрау Вернер, — мовив, — бомба вже ніколи не влучить у ваш будинок. Отже по війні у вас залишиться хоч якесь житло.

Фрау Вернер недовірливо округлила очі.

— Чому? — не збагнула.

— Теорія ймовірності… — невизначено відповів Мертенс і запитав: — Ніхто не загинув?

— Усі наші гості встигли спуститися в бомбосховище. Але ж потім була пожежа! Її гасили всю ніч, і ми тут настрахалися, як ніколи. Такий жах, пане Мертенс! Дякувати богу, пан Граупель хоч трохи допоміг мені. Ми боялися, що пожежа перекинеться сюди, і встигли винести найцінніші речі.

— Моя кімната… — почав Мертенс.

Комментарии к книге «Щаслива зірка полковника Кладо», Ростислав Федосійович Самбук

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства