«Доброзичливість»

613


1 страница из 5
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Олександр Івахненко ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ

Тарас знову запалив цигарку щоб трохи перебити вологкий запах анаші, хоча у просторому Мустангу вікна були відкриті. Західний обрій вже не висів темною ковдрою. Навіть коли хлопці прокинулися рано вранці, ще у штаті Нью Мексіко десь нав пагорбі у національному лісі, вже було світло. За ніч Тарас наколов праву щоку голками опунції, бо коли вкладалися вчора нічого не бачили у темряві.

Левко відчинив бардачок у машині та витягнув крем для захисту від сонця. Левкове обличчя нагадувало темну запекару грушу. Він був схожий вже на якогось індийского ватажка які колись карбувала Мексика. Його гуцульский вислий ніс панував над циганською щетиною. Зовнішність його вже й близько не натякувала на гострий та проникливий розум. Хлопці виглядали як байстрюки.

Цигарка залишала запашне вічуття у роті. Поруч хлюпала кава у термосі. Запашну чорну як смола каву зварили на вогню ще в лісі, під великим червоним трафаретним плакатом:» Розводити вогнище суворо забороняється. Штраф…» «Хочеш, щоб я покерував?» Запитав Левко. Його ніс вже був білий від крему як у цапа.

«Ні, я нормально, ще проїду,»

«Дивись, як хочеш,»

«Ну, що я тобі казав, що буде, десь до десятого шосе.»

Тарас почухав ліву гомілку своєю босою правою ногою. Перехилився та помацав кросовки ззаду. Вони були ще трохи вологі. Парери, аркуші газет, карти шорхотіли ззаду. Сорочка намагалась винірнути у вікно. Повітря сухо зановшовало легені аж у голові памарочилось. Полинь, кізяк, очерет та ще щось змішувались у чудовий аромат степу.

Мустанг м'яко котився по ровному як стіл шосе. Воно розрізало коричньовий простір як на кресленні. Велика дошка з ковбойским капелюхом на горі повідомила, що Тексас ласкаво просить завітати.

Тарас прижмурив очі, глянув гавкруги. Місцевість дуже нагадувала степ біля Талаковки. Наче вчора ще ловили ховрахів, волохато-чорних тарантулів, вужів, стріляли з луків у їржаві консервні банки. Тарантули голосно лускали у яскравому вогнищи як горіхи.

Дорога біліла попереду, тихо гойдалась у прозорому повітрі, наче поволі обертаючися на скляну смугу.

Тарас сьорбнув гарячої рідини з термосу. Кава була запашна та приємно віддавала сосновою смолою.

Комментарии к книге «Доброзичливість», Олександр Івахненко

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства