«Сад спочилих котів»

485

Описание

У древньому середземноморському місті є традиція: кожні десять років влаштовують гру в «живі» шахи (гості міста проти місцевих), фігури якої — люди зі зброєю. Ця гра, центральна подія роману, може виявитися смертельною, так само як і почуття симпатії, що виникає між головними героями. «Сад спочилих котів» — це мозаїка, що складається з багатьох казкових історій. У такій історії може йтися про загадкову рослину, схожу на тюльпан, з’ївши яку людина не може далі брехати. Або це може бути стародавня оповідка про чудовисько, що роками живиться від тіла, в яке йому вдається впитися пазурами. Ці розповіді, на перший погляд, не мають відношення до головного сюжету, але вони вторять головній темі роману, якою є любов з її непоступливістю, прискіпливістю і непередбачуваністю.



177 страница из 177
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Сонцезар дощовитого міста     6     Казка шостої години Юнак, що простував коридором     7     Казка сьома «Убий мене, майстре!»     8     Казка восьма Наше море     9     Казка дев’ята Не нашкодь     10     Казка десята Альсаламандра[19]     11     Казка одинадцята Ще одна гора     12     Опівнічна казка Там, де уривається й казка     13 Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->

Комментарии к книге «Сад спочилих котів», Більґе Карасу

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!